| Бджоли створені природою для життя на волі протягом усього року. І той факт, що стали використовувати спеціальні приміщення для зимівлі бджіл, був викликаний, мабуть, не стільки бажанням виключити охорону пасіки в зимовий період, скільки недооцінкою можливостей бджіл протистояти низьким температурам. З розширенням біологічних знань про природу бджіл зростає й кількість прихильників зимівлі під відкритим небом. Такі вислови, як «Страшний бджолам не холод, а голод», «Вулики під снігом, як у шубах», «Не мороз губить бджіл, а вогкість», «Не бджоли бояться холоду, а пасічник», тепер стали повсякденними. Дикі бджоли при розселенні звичайно підшукують собі житла в таких місцях лісу і гір, де вплив в і т р у майже не відчувається. Це і природно. Бджолам, які знаходяться в клубі, не страшні навіть 40—50-градусні морози, але вітри, що пронизують їхні житла, згубні. Якщо при низьких температурах повітря в житлі бджіл за якусь одиницю часу зміниться один раз, то при сильному вітрі — у кілька разів швидше. Це, природно, призводить до відповідного збільшення витрат енергії на поповнення втраченого тепла. Не випадково ще у давнину пасіки розміщували на лісових галявинах і узліссях під розкішною деревно-чагарниковою рослинністю або в западинах та ущелинах під прикриттям гір, а на садибах —у саду, біля будівель. У місцях, добре захищених від вітрів, бджолам легше працювати на квітах і повертатися додому з ношею, підтримувати необхідну температуру в розплідному гнізді. Вони чудово себе почувають і взимку в нічим зовні не вкритих вуликах. Так звичайно бджоли й зимують. Але не завжди буває можливість розмістити пасіку в таких сприятливих умовах і особливо на зимовий період. Хоч стінки вуликів добре захищають гнізда від впливу вітрів та атмосферної вологи, бджоли будуть краще зимувати, якщо вулик додатково обгорнути вологонепрвникними матеріалами, що не продуваються вітром. Частіше для цього використовують толь, руберойд, темний пергамін. Вулик обгортають цими матеріалами, звичайно, з трьох сторін з боків та ззаду. Передню стінку, спрямовану на південь, залишають незахищеною. Толь беруть довжиною на 8-10 см більшою, ніж довжина трьох його сторін, і шириною, яка дорівнює висоті вулика разом з кормовим корпусом чи магазином до дашка. Обгортку закріплюють шпагатом, захисна «сорочка» повинна щільно прилягати до вулика, особливо по передніх ріжках, біля дашка й дна. Обгортають вулики зразу після того, як бджоли почнуть утворювати зимовий клуб, але ще будуть мати можливість облетітися. У місцевостях, відкритих для зимових вітрів усіх напрямків, а також в особливо вологих із частими опадами у вигляді дощу і мокрого снігу, вулики закривають з чотирьох сторін. Проти льотків в обгортці роблять прорізи й у цих місцях щільно притискують її до стінки, щоб бджоли при виході із вулика не потрапили під захисну «сорочку»» звідки вони не зможуть вибратися і загинуть. Обгортки не тільки захищають вулики від вітрів, дощів і холоду, а й сприяють пізньоосінньому, зимовому і ранньовесняному обльотам бджіл. Чорний колір «сорочки» інтенсивно поглинає тепло. Внаслідок цього температура у вулику значно підвищується порівняно із зовнішньою, що забезпечує кращу зимівлю. Завдяки сонячному обігріванню зимовий клуб розширюється і може змінювати своє положення, пересуваючись уверх, до меду. Тому дуже корисне максимальне сонячне опромінювання. Коли під впливом сонця температура у вулику підвищується до температури клуба, він руйнується, бджоли виходять на обліт. Із вуликів, не вкритих обгорткою й особливо товстостінних, що погано прогріваються сонцем, бджоли в цей час не вилітають. Важливо обгорнути вулики, поки вони ще сухі, иенамоклі. Обгортковим матеріалом при акуратному поводженні можна користуватися багато років.При товщенні стінки вулика 55мм обгортати вулик не потрібно. Сприяє виходу бджіл на обліт і відбите сонячне проміння, яке проникає через льотки. Із вуликів, розміщених восени льотками на південь, сім’ї облітуютьої дружніше. Тому багато пасічників при поверненні і останньої кочівлі ставлять вулики льотками строго на південь або поступово розвертають їх у цьому напрямку, якщо з бджолами нікуди не виїжджали. У природних житлах бджіл (дуплах) акумулятором сонячного тепла темна кора дерев. Сніг, що випадає, поступово засипає вулики. Він поганий провідник тепла, тому надійно захищає бджіл від морозів і вітрів. З часом між стінками вулика й снігом утворюється простір. Ця повітряна оболонка, як сніговий кожух, сприяє збереженню тепла і знижує негативний вплив різних коливань температури зовнішнього повітря. Температура повітря в цьому просторі, незважаючи на сильні морози й відлиги, буває майже постійно близькою до нуля. Таким чином, у вулики надходить не зовнішнє крижане повітря, а трохи тепліше. Бджоли споживають мінімальну кількість корму і добре зимують. Бджоли, які зимують на волі, весною бувають енергійними, а не флегматичними, як ті, що пережили зиму в приміщенні, майже не хворіють, менше рояться, більше збирають меду. Мабуть, зимовий холод оздоровляє їхній організм, підвищує його життєздатність, загартовує. Це стосується бджіл не тільки середньо-російської породи, а й сірих гірських кавказьких та карпатських. Однією з характерних особливостей сучасного бджільництва є утримання бджіл взимку під відкритим небом. Бджоли успішно зимують на волі у нашій країні в середній смузі і Сибіру, Скандінавських країнах з холодним кліматом й Канаді, на півночі США та в інших країнах. Проте відводки й слабкі сім’ї під впливом зовнішнього холоду формують маленький і дуже щільний клуб, тому він розміщується на обмежених запасах корму, якого не завжди вистачає до кінця зими. При утриманні у зимівнику клуб слабких сімейок буває рихлішим, займає більшу площу медових стільників, бджоли легше переносять зимівлю.джерело: http://odessaforum.0pk.ru/viewtopic.php?id=1050
|
